Малайзія
Офіційна назва – Малайзія (Malaysia – малайська мова, Malaysia – англ. мова).
Географічне положення – країна розташована в Південно-Східній Азії і складається з двох частин. Західна Малайзія розташована на півдні півострова Малакка й межує на півночі з Таїландом. Омивається водами Південно-Китайського моря на сході й Малаккської протоки на заході. Східна Малайзія розташована на півночі острова Калімантан. Межує: з Брунеєм – на півночі та з Індонезією на півдні та сході. Омивається водами Південно-Китайського моря на півночі та моря Сулу на заході.
Площа території – 329 758 кв. км.
Населення – 29,568 936 млн осіб (2013). З них малайці складають 50%, китайці – 33%, 9% припадає на частку вихідців з країн Південної Азії, яких в Малайзії називають зазвичай “індійцями”, а також місцеві племена острівних груп.
Столиця – Куала-Лумпур (Kuala-Lumpur) – 1,722 млн осіб (2010).
Інші великі міста – Іпох (480 тис. осіб), Джохор-Бару (400 тис. осіб), Джорджтаун (270 тис. осіб).
Адміністративний поділ – складається з 13 штатів: 11 штатів – в західній Малайзії на півдні Малаккського п-ва і 2 штати – у східній Малайзії (на півночі о.Калімантан), 3 федеральні території – Куала-Лумпур, Путраджайя і о. Лабуан.
Офіційна мова – малайська.
Релігія -іслам (суннітського спрямування) – державна релігія; мусульмани – 55%, буддисти – 30%, дао, індуїсти, християни; у Східній Малайзії практикується шаманізм.
Грошова одиниця – ринггіт (малазійський долар) = 100 сен.
Національне свято – 31 серпня – Національний день (1957 р.).
Національний прапор – пропорції: 1:2. Являє собою полотнище з сімома червоними й шістьма білими горизонтальними смугами. У лівому верхньому кутку розташований кантон темно-синього кольору. У кантоні розміщені: півмісяць і чотирнадцятикутна зірка жовтого кольору. Прийнятий у 1963 р. Тринадцять червоно-білих смуг символізують тринадцять провінцій Малайзії. Темно-синій кантон означає єднання народу країни. Півмісяць – символ ісламу, державної релігії Малайзії. Зірка з чотирнадцятьма променями – символ тринадцяти провінцій і федерального центру. Жовтий колір цих символів – символ влади короля Малайзії. У 1997 р. отримав офіційну назву “Джалур Геміланг” (“Славний смугастий”).
Національний герб – на ньому зображені два тигри, що стоять на задніх лапах, – символ хоробрості й сили. Кожен із них однією лапою спирається на жовту стрічку з девізом малайською мовою “В єдності – сила” (девіз повторюється двічі: латиницею і “джаві” – арабізованою писемністю), а іншими підтримує щит. Над щитом – жовті півмісяць і зірка з 14 рівними променями. На щиті зверху – п’ять національних кинджалів – крісів – символ п’яти колишніх нефедерованих малайських князівств (Джохор, Кедах, Перліс, Келантан, Тренггану). Ліворуч на щиті – арекова пальма і зображення мосту над водою – символ штату Пінанг, праворуч – дерево малакка – символ штату Малакка, що раніше входив до колонії Стрейтс-Сетлментс. У центрі – зліва направо однакові за розміром червоний, чорний, білий і жовтий прямокутники – кольори колишніх федерованих малайських князівств: чорний і білий – Пахангу, червоний і жовтий – Селангору, чорний, білий і жовтий – Пераку, червоний, чорний і жовтий – Негері-Сембілан. Внизу ліворуч – символ штату Сабах, праворуч – зображення птаха-носорога – символ штату Саравак, між ними – національна квітка гібіскус (бунга рая).
Національний гімн – “Negaraku”. Офіційна назва “Негараку” (“Моя країна”) за першою фразою. Музика запозичена з гімну штату Перак, який тепер не виконується. У свою чергу перакський гімн було створено на основі пісні “Теранг Булан” (“Світлий місяць”), складеної султаном Абдуллахом, якого було заслано в 1880-ті рр. англійцями на Сейшельські острови. Пісня перетворилася на гімн Пераку в 1888 р. і вперше в такій якості була виконана під час візиту султана Пераку Ідріса I в Лондон. Актом про Гімн 1968 р. за вияв неповаги до гімну передбачається серйозне покарання. У 1992 р. уповільнений темп гімну замінено на маршовий без зміни тексту. З приходом прем’єр-міністра Абдулли Бадаві повернуто колишній темп гімну.
Членство в міжнародних організаціях – член ООН, МВФ.
Домен – .my
Політичний стан
Федеративна конституційна монархія. Глава держави – верховний глава (король), що обирається на 5 років з числа султанів – правителів штатів (султанатов). Вищий законодавчий орган країни – двопалатний парламент (Сенат і Палата представників), виконавчий – уряд, очолюваний прем’єр-міністром, який призначається нижньою палатою парламенту. Адміністративно країна складається з 13 штатів (9 управляються султанами, 4 – губернаторами, призначуваними королем строком на 4 роки) і 2 федеральних територій (Куала-Лумпур і о. Лабуан).
Мова в Малайзії
Офіційна мова – малайська (малайзійська або “бахаса малайзия”). Поширені англійська, китайська та тамільська.
Кухня Малайзії
Острови Південно-Східної Азії славляться своїми кулінарними традиціями, сформованими з східно-азіатських “континентальних” кулінарних шкіл і місцевих традицій. У кожній провінції існують свої кулінарні традиції та особливості, різні способи приготування та інгредієнти страв.
Основу раціону складає рис (“насі”). Найчастіше його готують абсолютно прісним, тільки як гарнір, відтіняє і підкреслює смак страви. Іноді рис забарвлюється в процесі приготування страви, його варять в бульйоні або на пару, обсмажують зі спеціями і овочами, гасять з водою або кокосовим молоком, для десертів розварюють в кокосовому молоці і змішують з бананами та іншими фруктами, а також роблять рисові чіпси, рисову локшину, різноманітну випічку з рисового борошна і рисові пудинги, просто смажать з різними інгредієнтами або подають з овочами, рясно приправленими соусом. Популярні “насі Лемак” – зварений у кокосовому молоці рис з додаванням соусу, зелені, горіхів, яєць і огірка, рис в кокосовому молоці з рибним каррі “насі даганг”, рисові котлети “кетупат”, млинчики “роти Чана”, смажений рис ” насі горенг “, плоска рисова локшина з креветками, зеленню, молюсками, яйцями соєвим соусом і пастою чилі” ча Квай тьма “, відварений в кокосовому молоці липкий рис” леманг “, китайський рис з шматочками курки і вермішель з різноманітними соусами і добавками.
Найширше застосування знаходять овочі, пагони бамбука, соя, кокосове молоко і навіть фрукти. З використання фруктів у приготуванні страв Малайзія, безсумнівно, перевершує навіть таких відомих “фахівців” цієї справи, як індійці. Багато видів місцевих фруктів просто невідомі в Європі, а деякі мають настільки специфічний смак або вид, що їх застосування для європейця здається вкрай сумнівним, але проте, страви з використанням фруктових компонентів одні з найпопулярніших як у місцевих жителів, так і у туристів. Національним блюдом вважається овочевий салат “гадо гадо” з арахісовим соусом, кокосовим молоком і пекучим перцем, а також паростки сої і пагони бамбука, мариновані овочі “акар” і “роджак” – салат з ананасом, огірком, оладками з креветок і вареного яйця, який подають з арахісовим соусом.
Як і в інших регіонах Південно-Східної Азії, м’яса великої рогатої худоби та свинини використовується небагато. Це скоріше урочисті і церемоніальні, ніж повсякденні, страви. Цікаві тушковане в кокосовому молоці м’ясо зі спеціями “ренданг”, рис з куркою “хайнаніз” (“по-хайнаньського”), локшина в соусі карі з відвареної куркою “каррі Лакса”, курячі шашлики з кисло-солодким арахісовим соусом “саті аям” , курячий суп “сото аям”, млинці з м’ясом “муртабак” та ін
Поширені риба і морепродукти – анчоуси “Ікан Біліс”, рибне каррі “насі Кандарья”, салат з каракатицею, смажені гребінці, суп з акулячих плавників і всілякі сорти смаженої, копченої та в’яленої риби та інших обітатателей моря.
У країні з пануванням мусульманських традицій спиртні напої не вітаються і практично не призводе. Вино переважно імпортне, найбільш популярні (і дешеві) відмінні австралійські вина і ввозяться з країн Південно-Східної Азії більш міцні напої. Проте в Малайзії проводять непогані сорти пива, як рисові, так і за традиційною технологією.