ЛЬВІВ

У складі Польщі і Речі Посполитої (1349—1772)

У 1349 польський король Казимир III Великий захопив Львів і через сім років в 1356 дарував місту Магдебурзьке право. Це дало сильний поштовх розвитку міста, а велика вірменська община міста в 1363 році засновує вірменську митрополію і будує церкву. Польський король переносить центр міста від площі Старий Ринок і будує нове місто південніше, довкола площі Ринок. У новому місті більшість населення склали німецькі колоністи, але деякі околичні вулиці (нинішні Вірменська, Російська, Староєврейськая) займали некатоліки, які були позбавлені прав львівської міщанки.

Завдяки вигідному розташуванню на пересіченні торгівельних маршрутів з портів Чорного моря, Києва, Східної і Західної Європи, Візантії і портів Балтійського моря місто швидко розвивалося.

У 1370—1387 місто знаходився у складі Угорщини. У 1379 році місто отримує право мати свої склади, що різко збільшило привабливість міста для торговців. У 1387 Львів і навколишні землі були захоплені військами польської королеви Ядвіги.

Зміцнення Львова, як фортеці, не припинялося при всіх правителях. У XVII столітті Львів неодноразово успішно витримував облоги. Постійна боротьба із загарбниками дала місту девіз Semperfidelis, що означає «Завжди вірний!». В 1648 — українське козацьке військо Богдана Хмельніцького обклало Львів, козаки Максима Крівоноса штурмом узяли Вісокий Замокнув, вперше за всю його історію.

У другій половині 16 століття у Львові починають діяти Успенське православне братство та школа при ньому, тут веде свою діяльність першодрукар Іван Федорович. Станом на 1630 рік у місті проживало 25—30 тисяч мешканців, що робило його найбільшим містом на території сучасної України. У 1661 році львівська Колегію єзуїтів отримала статус університету.

У 1772 році, внаслідок Третього поділу Речі Посполитої, Львів відійшов до складу Габсбурзької монархії, ставши столицею коронної провінції — Королівства Галіції і Лодомерії. Австрійська влада впорядкувала міську господарку, у 1777–1820 роках було знесено міські мури, споруджувалися нові квартали у стилі класицизму. Під час австрійського панування у місті активно розвивалася наука і культура: було збудовано два великі театри, реорганізовано Університет і відкрито Політехніку, організовано видавничу справу, запроваджено вуличне освітлення, громадський транспорт, залізничне сполучення. У цей період у Львові було винайдено гас і гасову лампу, запущено першу в світі повітряну кулю на рідкому паливі, споруджено перший у Європі залізобетонний міст.

Під час революції «Весни народів» у Європі в 1848 році повстала польська патріотична верхівка. Врешті Відень був змушений піти на поступки і надати автономію Королівству Галіції і Лодомерії. З цим починається новий розквіт міста. Львів став центром українського та польського національних визвольних рухів, адже закони в Австро-Угорщині були демократичнішими, ніж у Росії чи Пруссії, в складі яких перебували решта польських та українських земель.

Під час Першої світової війни у 1914–1915 роках у Львові перебував адміністративний центр Галицько-Буковинського генерал-губернаторства.

13 листопада 1918 року була проголошена Західноукраїнська Народна Республіка зі столицею у Львові.

У складі міжвоєнної Польщі місто було великим культурним та науковим центром. Воно поповнилося новими районами – Левандівка, Новий Львів, Персенківка, Нове Знесення. У Львові витворилася міська вулична культура (батяри, львівський шансон), з того часу з’явилася традиція називати Львів «маленьким Парижем». Більшість населення становили поляки (понад 50 %); частка євреїв становила близько 30 %, українців — близько 15 % населення міста.

У 1939 році згідно з пактом Молотова-Ріббентропа Львів і Галичина  увійшли до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки.

У червні 1941 року Львів був окупований нацистською Німеччиною і став центром дистрикту Галичина в складі Генерал-губернаторства, що було організоване на території колишньої Польщі. Внаслідок війни Львів протягом 1946 року покинуло більшість поляків, що населяли місто.

Сьогодні місто залишається великим бізнес-центром між Варшавою та Києвом. Згідно зі Стратегією економічного розвитку Львова до 2025 року передбачається, що основними галузями економіки міста мають стати туризм та інформаційні технології.

У 2008 році британська газета «The Times» у рейтингу міст Європи, які найкраще відвідати у вихідні, третє місце віддала Львову.

В червні 2013 року сайт VirtualTourist на основі відгуків туристів відніс Львів на перше місце в рейтингу міст Європи, куди треба їхати негайно. Місто є національним лідером зі зростання кількості туристів!

Cторінки: 1 2