Індонезія
Офіційна назва – Республіка Індонезія ( Republik Indonesia, англ.).
Географічне положення – Індонезія знаходиться в Південно – Східній Азії на островах Малайського архіпелагу (Великі і Малі Зондські о-ви) і західній частині о. Нова Гвінея, які простяглися вздовж екватора. Крайні західну і східну точки країни розділяють приблизно 5150 км, а крайні північну і південну -1931 км.
Площа території – 1,9 млн кв. км
Адміністративний поділ – країна ділиться на 31 провінцію (province) і 2 особливі адміністративні округи – Джакарта і Джок’якарта.
Столиця – Джакарта (Jakarta) – 9,7 млн осіб (2010).
Населення – 242,500 млн осіб (2011р.), складається з 365 етнічних груп. Найбільш великими є яванци – 46%, сунди – 13%, мадурци – 6%, малайці – 5,5%, а також мінангкабау, бугі, батаки, балійци, аче, макасари та інші. Крім того, у країні проживають вихідці з інших азіатських країн – китайці (понад 4 млн. чол.), Араби, індійці та інші.
Великі міста – Сурабая (3000 тис. осіб), Бандунг (2500 тис. осіб), Семаранг (1700 тис. осіб), Медан (1600 тис. осіб), Палембанг (1300 тис. осіб), Уджунгпанданг (1100 тис.осіб), Банджармасін (700 тис. осіб ). На островах Ява і Суматра (7% території країни) проживає 65% всього населення республіки.
Офіційна мова – індонезійська.
Релігія – близько 80% населення – мусульмани – сунніти, протестанти і католіки – 10%, є також ті, які сповідують буддизм , індуїзм, анімізм, конфуціанство та інш. вірування.
Грошова одиниця – індонезійська рупія = 100 сенам.
Національне свято – 17 серпня – День проголошення незалежності (1945 р.).
Національний гімн – національний гімн Індонезії називається Indonesia Raya (“Велика Індонезія”). Пісня була представлена композитором Ваге Рудольфом Супратманом 28 жовтня 1928 року на національному з’їзді молоді в Батавії (зараз Джакарта). Пісня ознаменувала зародження національного руху, що охопив весь архіпелаг, який підтримував ідею однієї цільної Індонезії як наступника Датської Ост-Індії і протистояв поділу її на кілька країн.
Членство в міжнародних організаціях – член ООН, ОПЕК.
Домен – .id
Політичний стан
Унітарна республіка. Глава держави і уряду – президент, що обирається на 5 років.
Законодавчий орган – парламент (Рада народних представників). Вищий орган державної влади – Народний консультативний конгрес.
В адміністративному відношенні Індонезія ділиться на 33 провінції на чолі з губернаторами.
Мова в Індонезії
Державною мовою є індонезійська (“бахаса-індонесіа”, варіант малайського), також вживаються більше 250 мов і діалектів (так звані “бахаса-Даера”, разом з місцевими говорами число використовуваних мов доходить до 600 – рекорд для цієї частини світу). Частина населення говорить по-китайськи, у туристичній сфері широко поширена англійська.
Релігія в Індонезії
Велика частина населення Яви, Мадуро і Суматри – мусульмани (близько 87% населення), також широко поширені християнство, індуїзм (особливо на Балі) і буддизм. Національна філософія “Панчасіла” офіційно визнає основні світові конфесії. Причому віросповідання громадянина прописується окремим рядком у його паспорті (ID Card, або KTP).
Кухня Індонезії
Острови Індонезійського архіпелагу славляться своїми кулінарними традиціями. Тут сформувалася цікава суміш зі східноазійських, в першу чергу китайських та індійських, кулінарних шкіл і замішаних на місцевих традиціях “острівних кухнях”. У кожній провінції існують свої кулінарні традиції та особливості, різні способи приготування та інгредієнти страв.
Основу раціону складає рис (“насі”). Найчастіше його готують абсолютно прісним, тільки як гарнір, відтіняє і підкреслює смак страви. Іноді рис забарвлюється в процесі приготування страви. Рис варять в бульйоні або в бананових листах, також з нього роблять рисові чіпси, напівпрозору рисову локшину, різноманітну випічку з рисового борошна і рисові пудинги, смажать з різними інгредієнтами або подають просто з овочами, рясно приправленими соусом.
У східній Індонезії дуже популярні різні зернові, бобові, сорго, саго (сагу), солодка картопля, які вживаються поряд з рисом. Тут готують овочевий салат “гадо-гадо” (дрібно нарізані відварені овочі, обсмажений соєвий сир, огірки, бобові з гострим арахісовим соусом), смажений банан “пісанг-горенг”, смажений рис з овочами і м’ясом “насі-горєн”, молоді паростки бамбука “тозі”, серцевина стовбура банана і пальми, мариновані плоди манго, різноманітна локшина (варена або смажена), смажені кабачки зі спеціями, тертий кокосовий горіх з приправами.
Зважаючи ісламських традицій свинина практично не вживається, зате всі інші види м’яса та морепродуктів готуються з великою винахідливістю і широким застосуванням соусів і овочевих компонентів. Популярними стравами є: смажена сарана (в основному у вихідців з країн Південно-Східної Азії), курка і печінка куряча по-індонезійському, ластів’ячі гнізда в курячому бульйоні, шашлик “сате”, омлет з горіхами і зеленню “вабі”, запечена в банановому аркуші риба або пюре тунця “президент”, копчена макрель, суп з плавників акули, каракатиця з рисом і зеленню, запечені краби, смажені в тесті жаб’ячі лапки.
Обов’язкова умова індонезійської кухні – різні приправи і соуси, часто вкрай гострі. Широко поширені соєвий і імбирний соус, “каррі”, чорний, червоний і білий перець, тамаринд, гвоздика, мускатний горіх, кориця, пекучий стручковий перець, арахіс, імбир, соя, часник у різних комбінаціях – це обов’язкові компоненти практично будь-якої страви. Особливо широко пекучі приправи вживаються на заході Суматри і півночі Сулавесі.
У величезних кількостях вживаються свіжі фрукти, серед яких особливо цікаві екзотичний і вкрай корисний (але дурнопахнущей) дуріан, сотні сортів бананів, папайя, манго і безліч фруктів і овочів, зовсім незнайомих європейцеві.
Гостру їжу прийнято запивати холодною водою і солодким чаєм з льодом. Соки в побутовій кулінарії поширені слабо – їх замінюють свіжі фрукти (в ресторанах асортимент соків найширший). Улюблені напої місцевих жителів кокосове молоко і свіжовичавлений сік індонезійського мандарина з льодом – “ес-Джерук”. Також популярні кокосове молоко з рисом і пальмовим цукром “баджітур”, подрібнений лід з цукровим сиропом і бобами, напій із соку цукрової тростини “аїр-тебу”, імбирний чай та ін
Мусульманами алкоголь практично не вживається, проте на північній Суматрі, Сулавесі, Папуа, Балі і Молуккських островах, де іслам має менше поширення, вживання алкогольних напоїв не забороняється. У країні проводяться хороші місцеві вина, в тому числі рисове вино “Брем”, а також тут можна знайти у великому асортименті будь-які вина з усього світу. Місцева пальмова горілка “арак” більш схожа на лікер, а пиво “ТУАК” готується з соку пальмових квітів.
гроші
Індонезійська рупія (міжнародне позначення – IDR, всередині країни – Rp), номінально рівна 100 сенам. В обігу знаходяться банкноти гідністю в тисячу, п’ять тисяч і, 10 тисяч, 20 тисяч, 50 тисяч і 100 тисяч рупій.
У туристичних районах, у столиці та інших великих містах до оплати приймають долари США. Перевага віддається стодоларовими купюрами випуску після 2000 року, однак стодоларові банкноти серії AB і CB випуску 2001 року практично не приймаються, а серії CА, CD і CF (2001 рік), а також DХ і DH (2003 рік) приймаються за помітно менш вигідним курсом . Для купюр номіналом менше 50 доларів, або мають сліди довгого використання, курс також помітно нижче, ніж на нові банкноти. У багатьох туристичних районах приймають до оплати євро (європейську валюту до того ж обмінюють зазвичай по більш стійкого курсом, ніж долари США). На Ломбок, Флоресі та інших маленьких островах перевага віддається місцевій валюті або доларам США.